Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено досить жорсткі заходи впливу до осіб, які вчиняють потенційно найбільш небезпечні порушення встановлених правил дорожнього руху – керують транспортними засобами, перебуваючи в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передають керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Керування транспортними засобами в стані сп’яніння є досить проблемною категорією правопорушень, яка, до того ж, потенційно не тільки суспільно шкідлива, а й у кожному конкретному випадку несе загрозу спричинення шкоди оточуючим. Без перебільшення вкажемо, що санкції за цією статтею, котрі неодноразово підвищувалися протягом останніх десятиліть, на даний час є чи не найсуворішими видами адміністративної відповідальності.
У той же час варто зазначити, що істотні зміни, які були внесені до КпАП України (зокрема, значне підвищення адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП України тощо) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» №586-VI від 24.09.2008 року та набрали чинності 17 листопада 2008 року, як уже можна помітити, мали досить великий профілактичний ефект (за останні 5 років кількість справ зменшилася майже втричі), але все ж таки не в змозі подолати вказаної проблеми в цілому.
В провадженні Краснопільського районного суду Сумської області протягом січня-серпня 2013 р. за ст.130 КпАП перебувало - 95 справ про адміністративні правопорушення, з яких 94 справи надійшли за звітний період, 1 справа –залишок нерозглянутих справ з 2012 року, із них - 2 справи було повернуто в тому числі для належного оформлення 2 справи, кількість розглянутих справ становить 87 справ, залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить - 6 справ, по 3 справах провадження закрито; із них: 1 - справа у зв`язку з передачею прокурору, 1 справа -закрита із-за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, 1 справа закрита у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Важливим показником судової практики за даною категорією справ є статистика застосування стягнень до правопорушників за ст.130 КАП України.
Відповідно до ст.23 КпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відтак дослідження даних щодо накладення судом адміністративних стягнень на правопорушників протягом 2010 року в поєднанні з порівнянням з аналогічними даними за період 2009 року дозволяє зробити деякі висновки щодо значення того чи іншого виду стягнень, практики його застосування та можливих змін у співвідношенні застосування різних стягнень судом при розгляді справ про керування транспортним засобами в стані алкогольного сп’яніння.
За вказаний період було накладено адміністративних стягнень:
У вигляді штрафу – 21,
Позбавлення спеціального права - 28,
Громадських робіт – 30,
Адміністративного арешту – 5.
Також відносно двох правопорушників було застосовано і додатковий вид стягнення – оплатне вилучення майна.
За вказаний період за ст. 130 КУпАП накладено адміністративних стягнень у вигляді штрафу на 9 осіб в сумі - 54240 грн., з них добровільно було сплачено - 46420 грн., що свідчить про належну роботу суддів в частині проведення роз’яснень щодо добровільної сплати коштів до державного бюджету.
Досить велике значення має вивчення демографічних показників осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст.130 КАП України. Певною мірою це дає можливість судити про найбільш проблемні категорії населення, тобто про ті прошарки, з якими необхідно вести профілактичну та роз’яснювальну роботу, вживати заходів для підвищення правової свідомості з метою запобігання вчиненню правопорушень.
Правопорушення за вказаною статтею вчинили - 86 чоловіків та 1 жінка.
Проводячи аналіз правопорушень вказаної категорії можна відмітити, що правопорушення було скоєно такими віковими категоріями громадян:
від 16 до 18 р.- 2
від 19 до 25 р.- 23
від 26 до 40 р.- 29
від 41 до 50 р.- 17
від 51 до 59 р.- 9
від 60 і старші - 7
Що стосується вікових показників, очевидно, що найбільш проблемною віковою категорією з точки зору схильності до адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є молоді люди у віці 19-25 років (26,44%), а також люди середнього (до 40 років) віку (відповідно 33,33% справ). Очевидно, що дана ситуація потребує посилення профілактичних заходів, що були б зорієнтовані саме на таких осіб.
Показовими є й дані про розподіл правопорушників за родом занять (роботи, навчання, тощо):
так, із усіх правопорушників було:
16 працюючих, як правило, на робітничих посадах,
1 – підприємець,
1- учень ПТУ,
4 – пенсіонери,
65 - не працюючих.
Як бачимо, правопорушення, що відносяться до даних категорій, скоюються переважно особами, що не працюють та не навчаються, а значно рідше, проте також часто – представниками робітничих спеціальностей, які працюють у підприємствах, установах, організаціях різних форм власності. Вказані висновки є закономірними, оскільки у багатьох випадках саме соціальна невлаштованість особи негативно впливає як на її психологічний стан, так і на зневажливе ставлення, нехтування загальноприйнятими в суспільстві нормами, в т.ч. такими, що захищені шляхом встановлення адмінвідповідальності.
Ужиття певних профілактичних та попереджувальних заходів до непрацюючих громадян становить собою доволі складну проблему, яка потребує комплексного вирішення і уваги з боку органів державної влади та місцевого самоврядування. Крім того, виразно вбачається потреба у проведенні відповідної виховної роботи в рамках колективів підприємств та організацій.
Ще однією істотною обставиною для дослідження правопорушень за ст.130 КУпАП є види транспортних засобів, на яких вчинялися правопорушення:
Автомобілі - 36
Мотоцикли - 9
Автобуси - 1
Мотоблоки - 11
Мопеди, скутери – 25
Трактори - 5
Як бачимо, з поширенням такого сільськогосподарського реманенту як мотоблок, а надто зі зростанням популярності мопедів та скутерів, водії даних транспортних засобів, не вважаючи їх за «справжні» та сідаючи за кермо в нетверезому стані, склали досить численну категорію порушників. До того ж, запобігти новим вчиненням такого порушення даними категоріями водіїв досить складно, оскільки поки що далеко не всі з водіїв скутерів чи мопедів узагалі отримали права на керування транспортним засобом.
Територіальна розповсюдженість адміністративних правопорушень даної категорії, скоєних у січня-серпні 2013 році, може бути відображена таким чином:
смт. Краснопілля – 45
с. Миропілля - 8
м. Суми – 5
с.В.Бобрик - 3
м. Тростянець- 2
с. Осоївка - 2
с. Славгород - 2
с. Стінка-1
с. Прикіл-1
с. Мезенівка - 1
с. Верхня Сироватка - 1
смт.Угроїди – 1
с.Покровка – 1
с.Грабовське – 1
с.Хмелівка – 1
с.Порозок - 1
с.Новоукраїнка (Тростянецького р-ну) - 1
автошляхи - 10
Усі справи даної категорії були розглянуті у строки передбачені законодавством.
Можна відмітити, що при підготовці справи до розгляду, в силу вимог ст. 278 КУпАП, суддя вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол (ст. 256 КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді повідомляються про розгляд справи судовою повісткою, де зазначаються дата і місце розгляду справи (ст.277-2 КУпАП).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 279 КУпАП, розпочинається з представлення головуючого судді, який оголошує, яка справа підлягає до розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 268-272 КУпАП.
Суддею заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя з’ясовує: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст.ст. 34-35 КУпАП.
Розглянувши справу, суддя виносить постанову по справі відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.
Постанова оголошується суддею негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається особі, щодо якої її винесено під розписку. У разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відмітка у справі. (ст. 285 КУпАП).
В постанові по справі про адміністративне правопорушення роз’яснюється порядок її оскарження.
Випадків перегляду постанов по справах про адміністративне правопорушення в практиці Краснопільського районного суду Сумської області за січень-серпень 2013 р. не було.
При розгляді матеріалів виявляються певні недоліки, так у багатьох протоколах вказано лише тільки місце реєстрації правопорушника, а от фактичне місце проживання правопорушника не значиться.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення крім місця, часу вчинення і суті останнього слід зазначати точно і правильно нормативний акт, яким передбачено відповідальність за нього, наводити пояснення правопорушника, інші відомості, які необхідні для своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи вирішення її у точній відповідності із законом.
На практиці ж, у деяких протоколах не зазначалася частина статті КУпАП, якою передбачено відповідальність за вчинене правопорушником діяння. У матеріалах справи нерідко не було доказів, які б підтверджували факт вчинення особою правопорушення, даних про те, чи притягалася вона до адміністративної відповідальності раніше, не додавались копії постанов суду про притягнення правопорушника до відповідальності за попередній період ( це стосується ч. 2 ст. 130), а також пояснень цієї особи.
За аналізований період до суду надійшло 2 матеріали за ч. 2 ст.130 та 2 матеріали за ч. 3 ст.130 КпАП
Судом обов'язково виконуються вимоги ст.280 КУпАП щодо встановлення під час розгляду справи всіх необхідних обставин, зокрема тих, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Справи про адміністративні правопорушення інколи розглядаються судом за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо в матеріалах справи є дані про належне повідомлення останньої про час судового розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Серед пропозицій, які можна надати при застосуванні судами чинного законодавства у справах аналізованої категорії, можна назвати такі:
Доцільною є пропозиція, щоб працівники ДАІ при складанні адміністративного протоколу вимагали у правопорушника відомості про їх ідентифікаційний код і зазначали його в протоколі, оскільки відсутність ідентифікаційного коду є в подальшому перешкодою для Державної виконавчої служби у виконанні постанов суду про адміністративне стягнення у вигляді штрафу та інше.
Також виправданим практикою з розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення за категорією ст. 130 КУпАП та і інших категорій, де санкцією статті передбачено позбавлення прав керування транспортним засобом, є та обставина, коли необхідно зазначення працівником ДАІ при направленні матеріалів за ст. 130 КУпАП до суду в протоколі про адмінправопорушення або у супровідному листі відомостей, чи отримував правопорушник права на керування транспортним засобом чи ні.