Заява задоволена частково

     В серпні місяці цього року громадянка Т. звернулася з заявою до Краснопільського районного суду Сумської області про надання права на побачення з дітьми, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення Краснопільського райсуду Сумської області від 30 січня 2014 року її було позбавлено батьківських прав щодо дітей М., 03.08.2004 року народження, та Г., 09.07.2010 року народження.

    Щоб мати змогу судити про обставини даної справи, необхідно повернутися до самого початку цієї справи. Ще в листопаді 2013 року Краснопільська РДА як орган опіки та піклування подала позовну заяву в інтересах малолітніх дітей М. та Г. до суду, в якій просила суд  постановити рішення про позбавлення батьківських прав громадянку Т. відносно її дітей М., 03 серпня 2004 р.н., та Г., 09.07.2010 р.н. На той час діти були практично позбавленні батьківського піклування, адже рішенням Краснопільського райсуду від 05 квітня 2012 року їх було відібрано у матері Т. без позбавлення її батьківських прав. Згодом М. та Г. влаштували до дитячого будинку сімейного типу Б. За твердженням представника Краснопільської РДА, Т. ухилялася від виконання батьківських обов’язків по вихованню та утриманню дітей, не сплачувала аліменти, життям, здоров’ям та розвитком дітей не цікавилася в загалі, не відвідувала, не вітала з днем народженням, не виявляла жодного бажання встановити ближчі взаємовідносини. Як  зазначено в  Декларації ООН про права дитини, «дитина для повного і  гармонійного розвитку її  особи потребує любові і  розуміння. Вона повинна, якщо це  можливо, зростати під опікою і  відповідальністю своїх батьків  і, в  усякому разі, в  атмосфері любові і  моральної та  матеріальної забезпеченості». В даному випадку умов для розвитку і виховання дітей Т. не забезпечувала. В судовому засіданні Т., звичайно, проти задоволення позову заперечувала, повідомивши, що не знала про обов’язок сплачувати аліменти та не отримувала жодних повідомлень про це від Краснопільської ДВС, але поставлені їй умови щодо придбання житла і підготовки запасів продуктів та консервації виконала. Проте питання доцільності повернення дітей ставилося перед органом опіки і піклування неодноразово, але жодного разу підстав для позитивного висновку не знаходилося. Отже, суд, дослідивши докази по справі, заслухавши думку прокурора і пояснення свідків, вирішив позбавити відповідачку Т. батьківських прав відносно її дітей М., 03 серпня 2004 року народження, та Г., 09 липня 2010 року народження.

Тому тепер від суду вимагалося виняткова ретельність і зваженість при розгляді заяви громадянки Т. про надання права на побачення з дітьми. Сама Т. упевнено твердила, що вона здорова, адекватна людина, дуже любить своїх дітей та бажає повернути їх додому і в подальшому піклуватися про них. Вона також вважала, що її побачення з дітьми не матимуть негативного впливу на дітей та їх моральне виховання, і аж ніяк не завдадуть шкоди здоров’ю та життю дітей. Отож і просила суд надати дозвіл на періодичне побачення з дітьми на території дитячого будинку сімейного типу Б. кожної суботи та неділі протягом певного періоду часу, та у святкові дні, а також просила дозволити їй відвідувати дитячі свята та батьківські збори, що проводяться навчальними закладами, де навчаються її діти.

До певної міри заява Т. знайшла підтвердження при розгляді справи в судовому засіданні, та й заінтересовані особи С. та О. з даними вимогами частково погодилися, запропонувавши надати заявниці Т. право на побачення з дітьми один раз на два місяці та на дні народження дітей у присутності психолога закладу освіти, оскільки такі зустрічі відповідатимуть перш за все інтересам дітей. Представник органу опіки та піклування Краснопільської РДА з пропозицією заінтересованих осіб С. та О. погодився.

Вирішуючи справу, суд враховував, що право матері на побачення з дітьми, з одного боку, покликане сприяти збереженню зв'язку дітей з батьками, а з іншого, стимулює батьків до їх виправлення і поновлення батьківських прав. При цьому зустрічі з дітьми повинні відповідати інтересам дітей, не завдавати шкоди в першу чергу їх життю, здоров'ю та моральному вихованню. Таким чином, всебічно оцінюючи ситуацію з точки зору встановлених судом обставин, суд прийшов до висновку, що побачення заявниці Т. зі своїми дітьми у присутності психолога закладу, де проживають діти,  не завдадуть шкоди  інтересам дітей. Відтак за рішенням суду заявниці Т. надано дозвіл на періодичні побачення з дітьми М., 03.08.2004 року народження, та Г., 09.07.2010 року народження, а саме: один раз на два місяці та у дні народження дітей, за погодженням з органом опіки та піклування Краснопільської РДА та вихователями  дитячого будинку сімейного типу Б., у присутності психолога навчального закладу.

      Залишається сподіватися на те, що мати і справді схаменулася та постарається хоча б заради дітей виправити допущені раніше помилки. Адже для будь-якої дитини немає ціннішого дарунку, аніж спілкування з люблячими батьками.