Народні засідателі і присяжні

Перш ніж перейти до розгляду інституту народних засідателів і присяжних, варто зазначити, що їх участь закріплена на рівні Конституції України, а саме стаття 124 передбачає «Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних», а також стаття 127 Конституції зазначає «Правосуддя здійснюють професійні судді, та у визначених  законом випадках, народні засідателі і присяжні». Правовий статус народних засідателів та присяжних визначається Главою 3 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». 

Інститут народних засідателів пов'язаний з поняттям складу суду, частиною якого у визначених законом випадках є і народні засідателі. Під час розгляду і вирішення справ народні засідателі користуються повноваженнями судді. Список формує голова суду, і ті особи, які були обрані, повинні дати згоду бути народними засідателями. Список народних засідателів затверджується рішенням відповідної місцевої ради на чотири роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше ніж раз на два роки. До списку не підлягають включенню громадяни: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді; 3) які мають не зняту чи не погашену судимість; 4) народні депутати України, члени КМУ, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси; 5) громадяни, які досягли 65 років; 6) особи, які не володіють державною мовою. Особа, включена до списку народних засідателів, зобов'язана повідомити суд про обставини, які унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя. Та особа, котра відповідно до вимог не може бути включена до списку народних засідателів, але вже була до нього включена, звільняється від виконання обов'язків народного засідателя головою суду. Для здійснення правосуддя народні засідателі залучаються судом в порядку черговості на строк не більше одного місяця протягом року, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатої за їхньої участі. Суд надсилає письмове запрошення для участі у правосудді народному засідателю не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. У запрошенні зазначаються права й обов'язки народного засідателя та вимоги до нього, а також підстави для звільнення від виконання обов'язків. Одночасно із запрошенням надається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як народного засідателя. Роботодавець, отримавши повідомлення, зобов'язаний звільнити народного засідателя на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя. Відмова у звільненні від роботи вважається неповагою до суду. У свою чергу, народний засідатель зобов'язаний своєчасно з'явитися до суду для участі у судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання також вважається неповагою до суду. За народними засідателями на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законом. Період виконання ними обов'язків у суді зараховується до трудового стажу. Звільнення народного засідателя з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання обов'язків у суді не допускається. На них поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, встановлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя заходи безпеки щодо нього можуть вживатися і після виконання ним обов'язків.

Щодо запровадження інституту присяжних в Україні, то варто зазначити, що на відміну від народних засідателів, які вирішують справи у складі суду разом з професійними суддями та під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді, то присяжні залучаються до здійснення правосуддя, але при цьому не наділені статусом судді. Безсумнівно, було б доцільним ввести суд присяжних, вписати правовий статус  присяжних у нашому законодавстві, який би визначав би вимого до присяжного, порядок і підстави увільнення від виконання обов’язків, гарантії прав присяжних, тощо. В нашому законодавстві зазначено, що для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, та на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, а також щоб відповідали вимогам законодавства. Суд присяжних створюється для розгляду у першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом. Обставини, що перешкоджають особі виконувати обов'язки присяжного та виключають можливість залучення її до виконання обов'язків присяжного, аналогічні тим, що передбачені для народних засідателів. За присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії і пільги, передбачені законом. Час виконання ними цих обов'язків зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається. На сьогоднішній день в Україні не створений інститут присяжних, напевно дане питання є справою часу.

 Тому, враховуючи вищесказане, варто наголосити щодо необхідності та доцільності існування народних засідателів та суду присяжних, слід говорити про те, що суд присяжних є необхідним, оскільки він є гарантією доступу українського народу до здійснення судочинства, тому що держава взяла обов’язок забезпечити кожному громадянину право на справедливий судовий розгляд. А щодо суду присяжних, то він має бути запроваджений, а тому потрібно шукати шляхи такого запровадження, а не ставити доцільність його існування в Україні.