Заміна призначеного покарання

У грудні місяці 2014 року Краснопільським районним судом Сумської області було винесено вирок стосовно неодноразово судимої за різні злочини  громадянки А.,  яка обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.164 (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей) КК України. Даній особі було призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт.

Пізніше, у травні місяці 2015 року до Краснопільського райсуду Сумської області надійшов обвинувальний акт, відносно тієї ж таки громадянки А., яка цього разу обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 (ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання) КК України.

Відповідно до обвинувального акту гр. А. в період відбування покарання за ч.2 ст.164 КК України у виді 240 громадських робіт відбула лише 114 годин громадських робіт, решту покарання не відбувала без поважних причини. Краснопільським районним підрозділом КВІ засудженій гр. А. виносилися за допущені порушення письмові попередження та було додатково ознайомлено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбуття покарання. Проводилися з нею також і профілактичні бесіди, в ході якої роз’яснено порядок і умови відбуття покарання у виді громадських робіт.

Допитана у судовому засіданні гр. А. свою вину визнала повністю, та дала пояснення, що вона дійсно ухилилася від виконання вироку у виді громадських робіт. Визнала й те, що їй дійсно було відомо про умови відбуття громадських робіт.

Не зрадила своєму байдужому ставленню до вимог закону гр. А. і під час розгляду даного кримінального провадження у суді: так, вона багато разів не з’являлася за викликом суду і врешті-решт суд був змушений тричі застосовувати привід до обвинуваченої.

Тому з урахуванням вищезазначеного у жовтні місяці 2015 року Краснопільський райсуд Сумської області, дослідивши матеріали справи, допитавши учасників судового процесу, оцінивши докази, визнав винною громадянку А. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначив  їй покарання у виді трьох місяців арешту.

Вирок суду до апеляційної інстанції не оскаржувався та набрав законної сили.