УТРИМАННЯ ДІТЕЙ – КОНСТИТУЦІЙНИЙ ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ !

УТРИМАННЯ ДІТЕЙ – КОНСТИТУЦІЙНИЙ ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ !

Дитинство – найважливіший період у житті людини. У цей час вона формується фізично, психічно, інтелектуально, набуваючи усіх необхідних знань і навичок. Якість дитячих років, як правило, визначає перебіг її подальшого свідомого життя.

Конституцією України проголошено, що сім‘я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою де визначено основні права й обов’язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей.

Зокрема, у частині другій статті 51 основного Закону України зазначається, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Крім того відповідно до статті 8 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Деякі батьки виконують цей обов'язок добровільно, інші, на жаль, примусово.

Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений в ст. 180 Сімейного Кодексу України. Причому цей обов'язок поширюється на обох батьків: як на матір, так і на  батька, залежно від того, з ким з батьків проживає дитина.

Розмір аліментів визначається судом як частина від доходу батька (матері) або у твердій грошовій сумі.

Перелік осіб, які мають право на аліменти, визначений положеннями Сімейного Кодексу України у нього включені:

—  вагітна дружина - аліменти сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду на підставі ст. 84 СК незалежно від матеріального становища чоловіка;

— дружина / чоловік, з якою / яким проживає дитина  до досягнення дитиною 3 років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, то до досягнення нею 6 років на підставі  ст. 84,86 Сімейного Кодексу України;

—  на підставі ст.88 СК України один з подружжя, в т. ч. і працездатний, який проживає і піклується про дитину-інваліда, яка не може обходитися без постійного нагляду  - за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та піклування нею незалежно від матеріального становища того з батьків, з яким проживає така дитина. Розмір аліментів у цьому випадку встановлюється судом;

— жінка /чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, в разі проживання з нею/ ним їхньої дитини на підставі ст. 91 СК України;

— повнолітні діти віком до 23 років, які продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги - до закінчення навчання на підставі ст. 199 СК України;

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначається за домовленістю між ними ст. 181 СУ України.

Одним зі способів виконання обов’язку з утримання дитини є сплата одним з батьків аліментів на утримання дитини які:

1) відраховуються за добровільно поданою одним з батьків заявою з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та у строк, які визначені у цій заяві(ст. 187 СК);

2) сплачуються добровільно одним з батьків на підставі укладеного між батьками договору про сплату аліментів (ч. 1 ст. 189 СК);

3)стягуються з одного з батьків за рішенням суду, розмір і порядок сплати аліментів встановлюється на підставі позову зацікавленої сторони про стягнення аліментів у розмірі частини доходу матері /батька/ дитини. Так говорить ст.183 Сімейного кодексу, якою не передбачено конкретний розмір аліментів - рішення про це приймає суд. При цьому, згідно ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» установлено прожитковий мінімум: дітям віком до 6 років: з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні; дітям віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 1210 гривень, з 1 грудня - 1286 гривень) за винятком випадків, передбачених ст. 184 Сімейного Кодексу, коли аліменти визначаються в твердій грошовій сумі.

-З ЯКОГО ЧАСУ ПРИСУДЖУЮТЬСЯ АЛІМЕНТИ НА ДИТИНУ ?

Незалежно від того, коли позов про стягнення аліментів на дитину був задоволений судом, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред‘явлення позову.

У випадку коли позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх отримувати у зв‘язку з ухиленням останнього від сплати, суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш, як за три роки. Слід зазначити, що такі випадки трапляються дуже рідко.

 - ЯКІ ОБСТАВИНИ ВРАХОВУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ РОЗМІРУ АЛІМЕНТІВ ?

Згідно статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина й інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи зі змісту ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2013 рік» та ст.183 Сімейного кодексу України, з 1 грудня 2013 року розмір стягуваних аліментів не може бути меншим, ніж: на дитину віком до 6 років – 309,60 грн., на дитину віком від 6 до 18 років – 385,80 грн.

- ЧИ МОЖЕ РОЗМІР АЛІМЕНТІВ ВИЗНАЧАТИСЯ У ТВЕРДІЙ ГРОШОВІЙ СУМІ ?

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Слід зазначити, що якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

-ЯК ВИПЛАЧУЮТЬСЯ АЛІМЕНТИ ?

Реалії життя, на жаль, такі, що аліменти частіше утримуються примусово, ніж сплачуються одним з батьків добровільно.

Добросовісний платник самостійно перераховує або передає гроші одержувачу у спосіб, визначений у договорі про сплату аліментів або в рішенні суду, або подає заяву до бухгалтерії про утримання з нього аліментів у певній сумі та перерахування їх одержувачу за вказаними реквізитами. При звільненні працівника, який сплачував аліменти добровільно на підставі поданої заяви, відрахування аліментів припиняється, і бухгалтерія повідомляє про це одержувача. Утримання аліментів поновлюється при наданні відповідної заяви на новому місці роботи платника.

Примусове стягнення відбувається в разі відмови від добровільного виконання умов договору або за рішенням суду. У першому випадку суд приймає рішення про стягнення суми боргу на підставі наказного провадження і на вимогу одержувача аліментів видає виконавчий лист, у другому виноситься рішення про присудження аліментів. Бухгалтерія підприємства, де працює батько / мати/, перераховує аліменти один раз на місяць.

-Відповідальність за ухилення,  та прострочення сплати  аліментів.

Законодавством передбачено два види відповідальності внаслідок неналежного виконання аліментних зобов’язань: цивільно-правова – за несвоєчасну сплату аліментів та кримінальна – за злісне ухилення від сплати аліментів.

Цивільно-правова відповідальність настає при утворенні заборгованості з аліментів з вини особи, зобов’язаної сплачувати аліменти на підставі рішення суду (ст.196 Сімейного Кодексу України).

При виникненні заборгованості платник аліментів сплачує одержувачу аліментів неустойку в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Така відповідальність не може бути покладена на платника, якщо заборгованість за аліментами утворилася з вини інших осіб, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментних сум банками тощо.

Платник аліментів може бути притягнутий до відповідальності на підставі рішення суду за заявою одержувача аліментів.

Стаття 164 Кримінального Кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати  встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, вчинення злочину, передбаченого даною статтею Кримінального Кодексу України карається  штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років. Те саме діяння вчинене особою, раніше судимою за злочин передбачений цією статтею, карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами  на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

Під ухиленням батьків або повнолітніх дітей від сплати за рішенням суду коштів на утримання дітей або непрацездатних батьків слід розуміти  будь які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів з метою уникнути утримань за виконавчим листом.

Про злісне ухилення від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) за рішенням суду можуть свідчити, зокрема, повторність вчинення аналогічного злочину, систематичне і наполегливе ухилення від сплати, незважаючи на відповідні попередження, розшук особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, приховування ним свого місця знаходження і т.д.

Злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх (тобто тих, що не досягли 18- ти років) або непрацездатних (інвалідів 1 і 2 груп, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які перебувають на їхньому утриманні, має  місце у випадках, коли дітям не надаються необхідні для їхнього існування кошти, їжа, одяг, житло, або необхідний догляд у випадку хвороби тощо. 

Питання про порушення кримінального провадження стосовно платника аліментів вирішується виконавчою службою.